Йоана Chapter 10

1. «Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, – злодюга той, розбійник!

2. Хто ж увіходить дверима, той вівцям – вівчар.

3. Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім'я, і виводить їх.

4. А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають.

5. Не підуть за чужим вони – втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих.»

6. Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм.

7. Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я – двері для овець.

8. Усі, скільки їх передо мною прийшло, – злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх.

9. Я – двері. Хто ввійде крізь мене – спасеться. Увійде він, вийде -і знайде пасовисько!

10. Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя – щоб достоту мали.

11. Я – добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе.

12. Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, – бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і розполохує.

13. Бо він – наймит і не турбується вівцями.

14. Я ж – добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають.

15. Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець.

16. Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, – і буде одне стадо й один пастир!

17. За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти.

18. Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь.»

19. Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів.

20. Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з'їхав. Навіщо його слухаєте?»

21. Інші ж: «То не навіженого слова. Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?»

22. Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі. Зима була.

23. Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком.

24. Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!»

25. Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім'я Отця мого, – вони свідчать за мене.

26. Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець.

27. Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують,

28. і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.

29. Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого!

30. Я і Отець – одно.»

31. Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати його.

32. Тоді мовив до них Ісус: «Багато добрих діл появив я вам від Отця мого. За котре з тих діл каменуєте ви мене?»

33. А юдеї відповіли йому: «За добре діло ми тебе не каменуємо, але – за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!»

34. Озвався до них Ісус: «Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви – боги?

35. Коли закон, отже, богами тих зве, до кого слово Боже було, – а Писання годі усунути! –

36. то до того, кого Отець освятив і у світ послав, говорите ви: Ти богохульство вирікаєш, – бо я сказав, що я – Син Божий?

37. Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого!

38. Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отці.»

39. І знову бажали вони його схопити, та уник він їхніх рук.

40. І пішов знову на той бік Йордану, на місце, де Йоан спершу христив, – і перебував там.

41. Багато людей посходилось до нього і казали: «Не вчинив Йоан ані одного чуда, та все, що Йоан говорив про нього, – була істина.»

42. І увірували у нього численні.