Псалми Chapter 71

1. До тебе, Господи, я прибігаю; не дай осоромитися повіки.

2. У твоїй справедливості вирятуй мене і визволь; прихили до мене твоє вухо і спаси мене.

3. Будь скелею пристановища для мене, твердинею міцною, щоб мене врятувати. Бо ти моя скеля й моя твердиня.

4. О Боже мій, спаси мене з рук без законних із жмені неправедника й гнобителя

5. Бо ти моя надія, Господи, – Господь моє уповання від юности моєї.

6. На тебе покладався я від материнського лона, вже від утроби матері моєї ти – мій покровитель ти – моя хвала завжди!

7. Для багатьох став я немов чудовиськом але ти – моя сила.

8. Уста мої повні хвали твоєї, твоєї слави – повсякденно.

9. Не відкидай мене, коли постаріюсь, не покидай мене, коли зникне моя сила.

10. Бо вороги мої говорять проти мене; ті, що чигають на моє життя, змовляються купою

11. кажучи: «Бог його покинув; гоніть за ним і зловіть його, бо визволителя не має!»

12. Боже, не віддаляйсь від мене; Боже мій, поспіши мені на поміч!

13. Хай осоромляться, хай щезнуть противники душі моєї; нехай вкриє ганьба й зневага тих, що бажають зла мені.

14. А я завжди уповатиму, все більш і більш тебе хвалитиму.

15. Уста мої звіщатимуть твою справедливість, повсякденно – діла твого спасіння, не знаю бо числа їм.

16. Я розповім про твої могутні дії, о Господи, мій Боже! Я прославлятиму твою справедливість, тебе єдиного.

17. Боже! Ти вчив мене вже змалку, і досі я оповідаю про діла твої чудесні.

18. Аж до самої старости й сивини -не покидай мене, о Боже, поки не оповім про твоє рамено цьому роду, усім, що прийдуть, – про твою потугу

19. і про твою справедливість, Боже, що сягає аж до неба, Ти учинив діла великі: Боже, хто рівний тобі?

20. Ти, що дав мені зазнати силу лихих злиднів, знову оживи мене і знову виведи мене наверх із земних безодень.

21. Збільши мою повагу, потіш мене знову.

22. І я буду тебе на гарфі прославляти, вірність твою, мій Боже; співатиму тобі, Святий Ізраїля, на гуслах!

23. Уста мої возрадуються вельми, коли буду тобі співати, – душа моя, яку ти вирятував.

24. Язик мій теж звіщатиме повсякденно твою справедливість, бо вкрилися соромом і почервоніли тії, що бажають мені лиха.