Єзекиїла Chapter 17

1. Надійшло до мене таке слово Господнє:

2. «Сину чоловічий! Загадай загадку й скажи притчу домові Ізраїля;

3. промов: Так говорить Господь Бог: Орел великий, з великими крильми, з широкими крильми, ввесь вкритий зозулястим пір'ям, злетів на Ливан-гору. Схопив він вершок кедра,

4. зірвав найвищу з його віток та й переніс у крамарську землю, посадив у купецькому місті.

5. Потім узяв насіння з тієї землі й посадив на полі для засіву; над великими водами, немов вербу, він посадив його.

6. І виросло воно й стало виноградною лозою, розлогою, низькорослою. Віття її мало до нього повернутись, коріння під ним бути. Зробилось воно виноградною лозою, пустило паростки й розкинулось галуззям.

7. Та був іще один орел великий, з великими крильми, розкішним пір'ям; і ось та виноградина погнала до нього своє коріння, до нього простягнула своє віття, щоб він її зрошував, ліпше, ніж грядка, де її посадили,

8. хоч вона посаджена була на родючім полі, над великою водою, так що могла (й без того) розпускати віття, приносити плоди й стати пишною лозою.

9. Тому скажи: Так говорить Господь Бог: Чи буде все гаразд із нею? Хіба орел не повириває коріння в неї? Хіба не позриває плодів з неї, так що всі бруньки на її паростях посохнуть? Не треба буде ні великої потуги, ні людей багато, щоб вирвати її з корінням.

10. Ось вона посаджена. Чи буде все гаразд із нею? Чи не засохне вона, як на неї подує східній вітер? На тій грядці, де виросла, засохне.»

11. І надійшло до мене таке слово Господнє:

12. «Скажи бунтівничому домові: Чи не здогадуєтеся, що воно значить? Скажи: Ось вавилонський цар прийшов у Єрусалим. Він забрав його царя та його князів та й відвів їх до себе в Вавилон.

13. Узяв він нащадка з царської родини та й зробив із ним союз, присилував його поклястись і забрав вельмож тієї землі з собою,

14. щоб царство було принижене, щоб не могло підвестися, щоб додержувало союзу й стояло при нім.

15. Той же зрадив його, пославши своїх послів у Єгипет, щоб йому дали коней і багато війська. Чи пощастить йому? Чи врятує себе той, хто таке сподіяв? Він зламав мій союз. Чи ж він себе врятує?

16. Клянусь, як от живу я, – слово Господа Бога, – в країні того царя, що настановив його царем і що його він погордив присягою та зламав угоду, у нього, в Вавилоні він умре.

17. Своїм великим військом і численним людом фараон його не врятує на війні, як насиплють вал і побудують башти, щоб вигубити людську многоту.

18. Він зневажив клятву, зламав союз, дав свою руку іншому, – отак учинив він. Ні! Він не знайде рятунку!

19. Тому Господь Бог так каже: Клянусь моїм життям! Це мою клятву він зневажив, це мій союз зламав він. Я оберну йому це на його голову!

20. Я закину на нього мою сітку і він потрапить у мої тенета. Я приведу його в Вавилон і буду там з ним судитися за його віроломство супроти мене.

21. Його втікачі з усіх його полків поляжуть від меча; котрі ж зостануться, розсиплються на всі вітри, і взнаєте, що то я – Господь – говорю.

22. Так говорить Господь Бог: Я візьму верховіття високого кедра, з високих паростків його я зірву найніжніший і посаджу його на горі високій та величній.

23. Я посаджу його на горі ізраїльській високій. Він пустить віття й плід уродить, і стане пишним кедром. І житиме під ним усяке птаство, усе пернате в тіні його галуззя буде жити.

24. Всі польові дерева взнають, що я – Господь, що я принижую дерево високе, що я підвищую дерево низеньке, що я висушую дерево зелене, а дерево сухе сподіюю квітучим. Я, – Господь, – сказав так, і так учиню.»