Єзекиїла Chapter 24

1. Дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця надійшло до мене таке слово Господнє:

2. «Сину чоловічий, запиши собі сьогоднішнє число дня, бо цього дня цар вавилонський обляг Єрусалим.

3. Скажи бунтівливому домові притчу й промов до нього: Так говорить Господь Бог: Постав казан, постав та налий води до нього.

4. Поклади туди шматки м'яса, всілякі щонайліпші кусні, стегно й лопатку. Наповни його найдобірнішими кістками.

5. Візьми їх із овець найдобірніших, наклади дров під казан; нехай кипить усе сильно, аж поки кості в нім розваряться.

6. Бо так говорить Господь Бог: Горе місту крови, казанові, вкритому іржею, іржею, що не відстає від нього. Шматок за шматком повикидай з нього, не треба на них кидати жереба,

7. бо пролита ним кров і досі посеред нього; на голій скелі зоставив її, не проливав її на землю, де б вона вкрилась була порохом.

8. Щоб розбудити в собі гнів, щоб помститись, зоставив я пролиту ним кров на голій скелі, щоб вона не прикрилась.

9. Тому ось як говорить Господь Бог: Горе місту крови! Я теж розкладу велике вогнище.

10. Наклади багато дров, запали вогонь, вари добре м'ясо, приготуй приправи, щоб аж кості розварились.

11. Тоді постав порожній казан на жару, щоб розжарився, і мідь розжеврілась, щоб бруд у ньому розтопився, і щоб іржа на ньому зникла.

12. Та шкода праці! Груба іржа на ньому не сходить від вогню!

13. Від нечистоти твоїх злочинів я хотів очистити тебе, та ти не хотіло очиститись від твоєї нечистоти; тому не очистишся більше, аж докіль я не зжену мого гніву на тобі.

14. Я, Господь, сказав це. Так воно буде, я зроблю так. Я не попущу, не пожалую, не змилуюся! За твоїми вчинками та за твоїми діяннями буду тебе судити», – слово Господа Бога.

15. Надійшло до мене таке слово Господнє:

16. «Сину чоловічий! Ось я візьму в тебе втіху очей твоїх раптом; та ти не лементуй, не плач, не рони сліз.

17. Мовчки зідхай, жалоби по мертвих не справляй, обвивай собі голову турбаном, узуй ноги в сандалі, не закривай бороди й звичайного хліба не їж.»

18. Уранці говорив я до людей, а ввечорі умерла моя жінка. На другий день уранці зробив я, як мені було заповіджено.

19. І питали в мене люди: «Чи то ж ти нам не скажеш, що воно значить те, що ти робиш?»

20. А я відповів їм: До мене надійшло таке слово Господнє:

21. «Скажи домові Ізраїля: Так говорить Господь Бог: Ось я віддаю на опоганення мою святиню, вашу зухвалу гординю, утіху очей ваших, одраду душі вашої. Сини ваші й дочки ваші, що ви позоставляли, поляжуть від меча.

22. Ви будете робити так, як я робив: не будете закривати собі бороду й звичайного хліба не будете їсти.

23. Турбани ваші зостануться у вас на головах і ваші сандалі в вас на ногах. Ви не будете лементувати й плакати. Ви будете нидіти у злочинах ваших, і одні з одними будете стогнати.

24. Єзекиїл буде вам знаком. Ви будете чинити точнісінько так само, як він чинив, і як те все станеться, взнаєте, що я – Господь Бог.

25. Щождо тебе, сину чоловічий, то того дня, як я відніму від них їхню силу, їхню горду радість, утіху очей їхніх, одраду їхньої душі, синів їхніх і дочок їхніх, –

26. того дня прийде до тебе втікач, щоб принести тобі про це вістку.

27. Того дня твої уста відкриються до втікача, і ти станеш говорити й не будеш більше німим; і будеш для них знаком, і вони взнають, що я – Господь.»