Приповідки Chapter 25

1. Це теж приповідки Соломона, | що їх були переписали мужі Єзекії, царя Юдеї.

2. Слава Божа в таїнстві слова, | а царів слава – досліджувати слово.

3. Як неба висота, і як землі глибина, | так серце в царів недослідне.

4. Відділи жужель від срібла, | і ливар з нього зробить посуд.

5. Усунь лихого з-перед царя, | і справедливістю престол його зміцніє.

6. Перед царем не величайся | і на місці для вельмож не зупиняйся.

7. Бо ліпше, коли тобі кажуть: “Вийди сюди”, | ніж як тебе понизять перед князем, | що його бачили твої очі.

8. Судитись не хапайся, | бо що будеш наприкінці чинити, | коли твій ближній тебе засоромить?

9. Залагодь твою сварку з ближнім, | і тайни другого не зраджуй,

10. щоб, як почує хтось, не насміявся з тебе, | – і твоя слава не відступить від тебе.

11. Золоті яблучка в оправі срібній, | – слово сказане до речі.

12. Як кульчик золотий та щирозлотна прикраса, | – так мудрий докоритель для уважного вуха.

13. Що в жнива сніжна прохолоде | те вірний посланець тому, хто його посилає: | приносить бо відраду душі свого пана.

14. Як хмари й вітер без дощу, | отак і чоловік, що хвалиться лжедарами.

15. Довготерплячістю можна правителя переконати; | м'який язик ломить і тверду кістку.

16. Знайшов ти мед, їж, скільки потребуєш, | та гляди, щоб з переситу не довелося його вертати.

17. Багато не вчащай до дому друга твогс, | а то йому набриднеш, і тебе він зненавидить.

18. Що довбня, меч та стріла гостра, | – те чоловік, який на ближнього ложно свідчить.

19. Що спорохнілий зуб і нога вивихнута, | те саме надія на зрадливого в день нещастя.

20. Як той, хто скидає одіж холодного дня, | і як оцет на салітру, – такий той, | хто співає пісні зажуреному серцю.

21. Як ворог твій голодний, нагодуй його хлібом, | як хоче пити, подай води напитись,

22. бо ти збереш на його голову вугілля гаряче, | і Господь заплатить тобі.

23. Північний вітер дощ наганяє, | язик потайний – лице сердите.

24. Ліпше сидіти в кутку на покрівлі, | ніж із жінкою сварливою в спільній хаті.

25. Як вода холодна людині в спразі, | так добра вістка з далекої країни.

26. Як скаламучена криниця, джерело зіпсуте, | так праведник, що піддається злому.

27. Воно не добре багато їсти меду, | і неславно людям досліджувати власну славу.

28. Що місто збурене й без мурів, | те людина, що не панує над собою.