Дії Chapter 5

1. А один чоловік, на ймення Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав був маєтка,

2. та й з відома дружини своєї присвоїв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів.

3. І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю?

4. Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові!

5. Як Ананій зачув ці слова, то впав та й умер… І обгорнув жах великий усіх, що це чули!

6. Юнаки ж повставали, обгорнули його, і винесли та й поховали.

7. І сталось, годин через три прийшла й дружина його, про випадок нічого не знавши.

8. І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона ж відказала: Так, за стільки.

9. До неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть…

10. І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.

11. І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це…

12. А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі. І були однодушно всі в Соломоновім ґанку.

13. А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.

14. І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і жінок,

15. так що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші, щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них.

16. І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані!

17. А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддукейської єресі, переповнились заздрощами,

18. і руки наклали вони на апостолів, і до в'язниці громадської вкинули їх.

19. Але Ангол Господній вночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:

20. Ідіть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя.

21. Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів. І послали в в'язницю, щоб їх привели.

22. А служба, прийшовши, не знайшла їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,

23. говорячи: В'язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену, і сторожу, що при дверях стояла; а коли відчинили, то нікого всередині ми не знайшли!

24. Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зрозуміти вони, що б то сталося.

25. Та прийшовши один, сповістив їх, говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають народ.

26. Пішов тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не побили камінням.

27. Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном. І спитався їх первосвященик, говорячи:

28. Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповнили Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас…

29. Відповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей!

30. Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві.

31. Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дати Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів.

32. А тих справ Йому свідками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому.

33. Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й радилися, як їм смерть заподіяти?…

34. І встав у синедріоні один фарисей, Гамаліїл на ймення, учитель Закону, поважаний від усього народу, та й звелів на часинку апостолів вивести.

35. І промовив до них: Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що з ними робити ви маєте.

36. Бо перед цими днями повстав був Тевда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпорошились та обернулись в ніщо.

37. Після нього повстав, під час перепису, Галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошились.

38. І тепер кажу вам: Відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде, розпадеться вона.

39. А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам богоборцями! І послухались ради його.

40. І, покликавши знов апостолів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпустили.

41. А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса.

42. І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа.