до римлян Chapter 11

1. Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени.

2. Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що говорить Писання, де про Іллю, як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:

3. Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої жертівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі.

4. Та що каже йому Божа відповідь: Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваалом колін не схилили.

5. Також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті.

6. А коли за благодаттю, то не з учинків, інакше благодать не була б благодаттю. А коли з учинків, то це більше не благодать, інакше вчинок не є вже вчинок.

7. Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи,

8. як написано: Бог дав їм духа засипання, очі, щоб не бачили, і вуха, щоб не чули, аж до сьогоднішнього дня.

9. А Давид каже: Нехай станеться стіл їхній за сітку й за пастку, і на спокусу, та їм на заплату;

10. нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили, хай назавжди зігнеться хребет їхній!

11. Тож питаю: Чи ж спіткнулись вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але з їхнього занепаду спасіння поганам, щоб викликати заздрість у них.

12. А коли їхній занепад багатство для світу, а їхнє упокорення багатство поганам, скільки ж більш повнота їхня?

13. Кажу бо я вам, поганам: через те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу,

14. може як викличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них.

15. Коли ж відкинення їх то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з мертвих?

16. А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе.

17. Коли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня,

18. то не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.

19. Отже скажеш: Галузки відломилися, щоб я прищепився.

20. Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.

21. Бо коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує!

22. Отже, бач добрість і суворість Божу, на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий.

23. Та й вони, коли не зостануться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити.

24. Бо коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки?

25. Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган,

26. і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова,

27. і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!

28. Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців.

29. Бо дари й покликання Божі невідмінні.

30. Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,

31. так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані.

32. Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх.

33. О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!

34. Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?

35. Або хто давніш Йому дав, і йому буде віддано?

36. Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.