Пісня Пісень Chapter 2

1. Я – нарцис шаронський, лілея на долині.

2. Що та лілея між будяками, то моя люба між дочками.

3. Що яблуня між лісовими деревами, то любий мій між синами! У його холодку, що так бажала, я сіла і плід його був солодкий моєму піднебінню.

4. Він увів мене в бенкетний покій, і любов – стяг його надо мною.

5. Підсильте мене тістечками виноградними, яблуками мене одушевляйте, бо я з любови знемагаю.

6. Ліва рука його під головою в мене, а правою він мене обіймає.

7. Я заклинаю вас, дочки єрусалимські, сарнами й ланями пільними, щоб не будили, не розбуджували любої моєї, покіль вона того не схоче.

8. Уважно! Мій любий! Ось він іде, він стрибає по горах, по горбках скаче.

9. Мій любий – немов олениця або оленятко. Он він стоїть за нашою стіною, крізь вікна заглядає, крізь ґрати зазирає.

10. Заговорив мій любий і сказав до мене: «Устань, моя люба! Ходи, моя прекрасна!

11. Глянь бо: зима минула, дощі прогули, прошуміли.

12. Вже квіти на землі з'явились, пора пісень настала, і голос горлиці вже чути в краю нашім.

13. Смоковниця бруньки вже виганяє, і виноград, у цвіту пахощі розливає. Устань, іди, моя люба! Ходи, моя прегарна!

14. Моя голубко, у щілинах скелястих, у сховку стрімкої кручі! Дай глянути на твоє личко, дай голос твій почути! Бо голос твій солодкий, і личко твоє принадне.»

15. Спіймайте нам лисиць, лисиць маленьких, що виноградники нівечать, наші виноградники у цвіту.

16. Мій любий – мій, а я його, -його, що пасе між лілеями.

17. Покіль день дише холодочком і тіні утікають, вернись, мій любий! Будь, як газеля або як оленятко на горах Бетер!