Матея Chapter 14

1. Того часу чутка про Ісуса дійшла до Ірода четверовласника,

2. і він сказав до своїх слуг: “Це Йоан Христитель! Це він воскрес із мертвих і тому чудодійні сили діють у ньому!”

3. Бо Ірод був схопив Йоана, зв'язав його і вкинув у темницю – через Іродіяду, жінку брата свого Филипа;

4. Йоан бо говорив до нього: “Не можна тобі її мати.”

5. Він хотів його вбити, та боявся народу, бо його мали за пророка.

6. Коли настав день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала перед усіма й догодила Іродові;

7. отож, клянучись, обіцяв їй дати, чого тільки попросить.

8. Та, під намовою матері своєї, сказала йому: “Дай мені тут на полумиску голову Йоана Христителя.”

9. І засмутився цар, але задля клятви і тих, що разом за столом сиділи, звелів дати, –

10. тож послав стяти голову Йоанові в темниці.

11. Принесли, отже, на полумиску його голову й дали дівчині, а та піднесла своїй матері.

12. І прийшли його учні, взяли тіло й поховали його; і пішли та сповістили про те Ісуса.

13. Почувши це, Ісус відплив звідси човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за ним з міст пішки.

14. А вийшовши Ісус, побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих.

15. Якже настав вечір, підійшли до нього його учні й кажуть: “Пусте це місце та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи.”

16. А Ісус сказав їм: “Не треба їм відходити: дайте ви їм їсти.”

17. Вони ж мовлять до нього: “Ми маємо тут тільки п'ять хлібів і дві рибі.”

18. Тоді він каже: “Принесіть мені їх сюди.”

19. І, звелівши народові посідати на траві, взяв п'ять хлібів і дві риби, підвів очі до неба, поблагословив і розламав ті хліби, і дав учням, а учні – людям.

20. Всі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, дванадцять кошів повних.

21. Тих же, що їли, було яких п'ять тисяч чоловіків, окрім жінок та дітей.

22. І зараз же спонукав учнів увійти до човна й переплисти на той бік раніше від нього, тим часом як він відпускав народ.

23. І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися насамоті. Як звечоріло, він був там сам один.

24. Човен уже був посеред моря і його кидали хвилі, бо вітер був супротивний.

25. О четвертій сторожі ночі (Ісус) прийшов до них, ступаючи морем.

26. Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. “То привид!” – заговорили й закричали з переляку.

27. Та Ісус тієї ж миті мовив до них: “Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!”

28. Аж тут Петро озвавсь до нього й каже: “Господи, коли це ти, повели мені підійти водою до тебе!”

29. “Підійди!” – сказав Ісус. І вийшов Петро з човна, почав іти по воді і підійшов до Ісуса;

30. але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати й крикнув: “Господи, рятуй мене!”

31. Ісус же притьмом простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: “Маловіре; чого засумнівався?”

32. І як увійшли до човна, вітер ущух.

33. А тоді ті, що були в човні, вклонилися йому до ніг, кажучи: “Ти істинно – Син Божий!”

34. І перепливши, прибули в землю генезаретську.

35. Пізнали його люди цього місця і розголосили по всій тій околиці вістку про нього. І принесли до нього всіх недужих

36. та й просили його, аби тільки приторкнутись їм до краю його одягу. І скільки їх доторкалося, одужували.