Левіт Chapter 22

1. Господь сказав Мойсеєві: 2: «Скажи Аронові й синам його, щоб поважали святі речі, що їх сини Ізраїля посвячують мені, та щоб не сквернили імени святого мого: я – Господь.

3. Тож скажи їм: Хто б то не був у ваших поколіннях, кожен із ваших нащадків, що з нечистотою на собі приступить до святих речей, посвячених від синів Ізраїля Господеві, той викоріниться з-перед мого обличчя: я – Господь.

4. Ніхто з Аронових нащадків, що буде прокажений або течивий, не їстиме святих приносів, поки не стане чистим; а й той, що доторкнеться когось, що занечистився від трупа, або такого, в кого стікає сім'я,

5. або такого, що доторкнеться повзуна чи людини, що можуть зробити його нечистим хоч якою б там нечистотою;

6. хто цього доткнеться, буде нечистим до вечора, й не можна йому їсти святих речей, хібащо вимиється в воді.

7. А зайде сонце, то стане чистим, і можна йому буде потім їсти святі речі, бо то харч його.

8. Здохлятину й те, що розірве звір, не їстиме, щоб не осквернитись тим. Я – Господь.

9. Нехай виконують мої веління, щоб не взяти на себе гріха в цьому та щоб не вмерти, осквернюючи їх: я – Господь, що освятив їх.

10. Хто неуправнений, не їстиме святого; комірник або наймит священика не їстиме святого.

11. Коли ж священик купить раба за свої гроші, той може їсти в нього, і ті, що народжуються в його домі, можуть їсти з його хліба.

12. Дочка священика, що вийде заміж за мирянина, не може вже більш їсти святих приношень.

13. Коли ж би дочка священика повдовіла чи була відпущена чоловіком бездітна, і вернулась у домівку батька свого, батьківський хліб, як замолоду, можна їй їсти; зо сторонніх же ніхто не може його їсти.

14. Коли хтось ненароком з'їсть святе, нехай віддасть священикові, додавши п'ятину поверх того.

15. Нехай (священики) не осквернюють святих речей, що сини Ізраїля приносять Господеві,

16. і не вводять їх у гріх, який треба б спокутувати, коли б їли ці святі приноси. Я бо Господь, що освячую їх.»

17. Каже Господь Мойсеєві:

18. «Промов до Арона й до синів його та до всіх синів Ізраїля, і скажи їм: Коли, хоч хто б він був з дому Ізраїля, чи з приходнів в Ізраїлі, схоче принести жертву, чи з якоїсь обітниці, чи з доброї волі, як то звичайно приносять Господеві всепалення,

19. то щоб бути угодним, мусить принести самця, без вади, зо скотини, чи з овець, чи з кіз.

20. Нічого, що має якийсь ґандж, не приноситиме, бо не буде вам угодним Богові.

21. І коли хтось приносить мирну жертву Господеві, щоб виконати обітницю або як принос добровільний, зо скоту чи з овець, то, Щоб бути угодною, жертва мусить бути без ґанджу; ніяк не може бути на ній жадної вади.

22. Сліпого, чи скаліченого, чи уломного, чи болячкуватого, чи коростявого, чи запаршивілого, – таких не приноситимете Господеві і не подаватимете їх як вогняну жертву на жертовник.

23. Бика або вівцю, що буде нечумазне, з уломним носом і зо скороченим хвостом, можеш принести як добровільний дар; але як обітниця воно невгодне.

24. Тварини, в якої ядра роздавлені, або розтовчені, або вирвані, або вирізані, не приноситимете Господеві; таких приношень у вашім краю не робитимете,

25. ані з рук чужинців не прийматимете таких пожертв, щоб їх приносити вашому Богу як поживу, бо вони уломні, і з вадою не будуть для вас угодні.»

26. Сказав Господь Мойсеєві:

27. «Теля, чи ягня, чи козеня, як уродиться, нехай пробуде сім день при матері своїй; з восьмого ж дня і потім буде угодним на вогняну жертву Господеві.

28. Чи то корову, чи вівцю не будете різати одного дня з її маленьким.

29. Коли жертвуватимете подячну жертву Господеві, жертвуйте так, щоб була боговгод-на від вас.

30. Того самого дня треба її з'їсти, не зоставляйте нічого до ранку. Я – Господь.

31. Пильнуйте мої заповіді й виконуйте їх; Я – Господь.

32. Ви не сквернитимете імени мого святого, щоб я святився серед синів Ізраїля. Я – Господь, що освячую вас,

33. що вивів вас із Єгипетської землі, щоб бути вам Богом. Я – Господь.»