від Івана Chapter 10

1. Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник.

2. А хто входить дверима, той вівцям пастух.

3. Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх.

4. А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його.

5. За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу.

6. Оцю притчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони, про що їм говорив.

7. І знову промовив Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що Я двері вівцям.

8. Усі, скільки їх перше Мене приходило, то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх.

9. Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде.

10. Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали.

11. Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці.

12. А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить.

13. А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці.

14. Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.

15. Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу.

16. Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир!

17. Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його.

18. Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову, Я цю заповідь взяв від Свого Отця.

19. З-за цих слів між юдеями знову незгода знялася.

20. І багато-хто з них говорили: Він демона має, і несамовитий. Чого слухаєте ви Його?

21. Інші казали: Ці слова не того, хто демона має. Хіба демон може очі сліпим відкривати?…

22. Було тоді свято Відновлення в Єрусалимі. Стояла зима.

23. А Ісус у храмі ходив, у Соломоновім ґанку.

24. Юдеї тоді обступили Його та й казали Йому: Доки будеш тримати в непевності нас? Якщо Ти Христос, то відкрито скажи нам!

25. Відповів їм Ісус: Я вам був сказав, та не вірите ви. Ті діла, що чиню їх у Ймення Свого Отця, вони свідчать про Мене.

26. Та не вірите ви, не з Моїх бо овець ви.

27. Мого голосу слухають вівці Мої, і знаю Я їх, і за Мною слідком вони йдуть.

28. І Я життя вічне даю їм, і вони не загинуть повік, і ніхто їх не вихопить із Моєї руки.

29. Мій Отець, що дав їх Мені, Він більший за всіх, і вихопити ніхто їх не може Отцеві з руки.

30. Я й Отець Ми одне!

31. Знов каміння схопили юдеї, щоб укаменувати Його.

32. Відповів їм Ісус: Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, за котрий же з тих учинків хочете Мене каменувати?

33. Юдеї Йому відказали: Не за добрий учинок хочемо Тебе вкаменувати, а за богозневагу, бо Ти, бувши людиною, за Бога Себе видаєш…

34. Відповів їм Ісус: Хіба не написано в вашім Законі: Я сказав: ви боги?

35. Коли тих Він богами назвав, що до них слово Боже було, а Писання не може порушене бути,

36. то Тому, що Отець освятив і послав Його в світ, закидаєте ви: Зневажаєш Ти Бога, через те, що сказав Я: Я Син Божий?

37. Коли Я не чиню діл Свого Отця, то не вірте Мені.

38. А коли Я чиню, то хоч ви Мені віри й не ймете, повірте ділам, щоб пізнали й повірили ви, що Отець у Мені, а Я ув Отці!

39. Тоді знову шукали вони, щоб схопити Його, але вийшов із рук їхніх Він.

40. І Він знову на той бік Йордану пішов, на те місце, де Іван найперше христив, та й там перебував.

41. І багато до Нього приходили та говорили, що хоч жадного чуда Іван не вчинив, але все, що про Нього Іван говорив, правдиве було.

42. І багато-хто ввірували в Нього там.