від Луки Chapter 12

1. Того часу, як зібралися десятитисячні натовпи народу, аж топтали вони один одного, Він почав промовляти перш до учнів Своїх: Стережіться розчини фарисейської, що є лицемірство!

2. Бо немає нічого захованого, що не відкриється, ні таємного, що не виявиться.

3. Тому все, що казали ви потемки, при світлі почується, що ж шептали на вухо в коморах, на дахах проповідане буде.

4. Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити!

5. Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся!

6. Чи ж не п'ять горобців продають за два гроші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий.

7. Але навіть волосся вам на голові пораховане все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців!

8. Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський перед Анголами Божими.

9. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того відцураються перед Анголами Божими.

10. І кожному, хто скаже слово на Людського Сина, йому проститься; а хто зневажатиме Духа Святого, не проститься.

11. А коли вас водитимуть до синагог, і до урядів, і до влад, не турбуйтеся, як або що відповідати чи що говорити,

12. Дух бо Святий вас навчить тієї години, що потрібно казати!

13. І озвався до Нього один із народу: Учителю, скажи братові моєму, щоб він спадщиною поділився зо мною.

14. А Він відказав йому: Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за подільника?

15. І промовив до них: Глядіть, остерігайтеся всякої зажерливости, бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його.

16. І Він розповів їм притчу, говорячи: В одного багача гойно нива вродила була.

17. І міркував він про себе й казав: Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх?

18. І сказав: Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток.

19. І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!

20. Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?…

21. Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога.

22. І промовив Він учням Своїм: Через це кажу вам: Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся.

23. Бо більше від їжі життя, а тіло від одягу.

24. Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті!

25. Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного?

26. Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся?

27. Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них!

28. І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!

29. І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться.

30. Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно.

31. Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!

32. Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство.

33. Продавайте достатки свої та милостиню подавайте. Робіть калитки собі не старіючі, невичерпний скарб той у небі, куди не закрадається злодій, і міль де не точить.

34. Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше!

35. Нехай підперезані будуть вам стегна, а світла ручні позасвічувані!

36. І будьте подібними до людей, що очікують пана свого, коли вернеться він із весілля, щоб, як прийде й застукає, відчинити негайно йому.

37. Блаженні раби ті, що пан, коли прийде, то знайде, що пильнують вони! Поправді кажу вам: підпережеться він і їх посадовить, і, підійшовши, буде їм послуговувати.

38. І коли прийде о другій чи прийде о третій сторожі, та знайде так само, блаженні вони!

39. Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій то годині підкрадеться злодій, то він пильнував би, і свого б дому не дав підкопати.

40. Тому будьте готові і ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!

41. Озвався ж Петро: Господи, чи до нас кажеш притчу оцю, чи до всіх?

42. А Господь відказав: Хто ж тоді вірний і мудрий домоправитель, що пан настановить його над своїми челядниками, щоб давати харч визначену своєчасно?

43. Блаженний той раб, що пан його прийде та знайде, що робить він так!

44. Поправді кажу вам, що над всім маєтком своїм він поставить його.

45. А коли раб той скаже у серці своїм: Забариться пан мій прийти, і зачне бити слуг та служниць, їсти та пити та напиватися,

46. то прийде раба того пан за дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає, і розітне його пополовині, і визначить долю йому з невірними!

47. А раб той, що знав волю свого господаря, але не приготував, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий.

48. Хто ж не знав, а вчинив каригідне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому дано багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато повірено, від того ще більше жадатимуть.

49. Я прийшов огонь кинути на землю, і як Я прагну, щоб він уже запалав!

50. Я ж маю христитися хрищенням, і як Я мучуся, поки те сповниться!

51. Чи ви думаєте, що прийшов Я мир дати на землю? Ні, кажу вам, але поділ!

52. Віднині бо п'ятеро в домі одному поділені будуть: троє супроти двох, і двоє супроти трьох.

53. Стане батько на сина, а син проти батька, мати проти дочки, а дочка проти матері, свекруха навпроти невістки своєї, а невістка навпроти свекрухи!…

54. Промовив же Він і до народу: Як побачите хмару, що з заходу суне, то кажете зараз: Зближається дощ, і так і буває.

55. А коли віє вітер південний, то кажете: Буде спекота, і буває.

56. Лицеміри, лице неба й землі розпізнати ви вмієте, чому ж не розпізнаєте часу цього?

57. Чого ж і самі по собі ви не судите, що справедливе?

58. Бо коли до уряду ти йдеш зо своїм супротивником, попильнуй з ним залагодити по дорозі, щоб тебе до судді не потяг він, а суддя щоб прислужникові не віддав тебе, а прислужник щоб не посадив до в'язниці тебе.

59. Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси й останнього шеляга!