Євреїв Chapter 4

1. Біймося, отже, щоб часом, поки залишається обітниця ввійти в його відпочинок, не видавалося, що хтось її позбавлений.

2. Бо й ми, так само як вони, одержали гарну новину, але слово, яке вони чули, не було їм корисне, бо вони не поєднались у вірі з тими, що слухали.

3. Ми ж, які увірували, увійдемо в його відпочинок, згідно з тим, що каже: «Я поклявсь у моїм гніві: Вони не ввійдуть у мій відпочинок», хоча діла його були закінчені від сотворення світу.

4. На одному бо місці він так сказав про сьомий день: «Бог відпочив сьомого дня від усіх діл своїх»;

5. і знову на тому місці: «Вони не ввійдуть у мій відпочинок.»

6. Коли ж так воно є, що деякі у нього ввійдуть, а ті, кому перше благовіствовано, не ввійшли у нього через непослух,

7. то він знову призначає якийсь день, «сьогодні», говоривши через Давида після такого довгого часу, як було сказано раніше: «Коли почуєте сьогодні його голос, не твердійте серцями вашими.»

8. Бо якби Ісус (Навин) увів їх у відпочинок, то не говорив би після нього про інший день.

9. Отже, для Божого народу збережено відпочинок;

10. бо той, хто ввійде в його відпочинок, відпочине також від своїх діл, як і Бог від своїх власних.

11. Намагаймося, отже, увійти до того відпочинку, щоб ніхто не впав, даючи той самий приклад невірства.

12. Бо слово – живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча: воно проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та костяного мозку, і розрізняє чуття та думки серця.

13. Нема створіння, скритого від нього; все оголене і явне перед очима того, кому ми маємо звіт дати.

14. Мавши, отже, великого архиєрея, що вже пройшов небо, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо віровизнання.

15. Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам: він же ж зазнав усього, подібно як ми, крім гріха.

16. Приступім, отже, з довір'ям до престолу благодаті, щоб отримати милость і знайти благодать на своєчасну поміч.