Числа Chapter 5

1. Господь промовив до Мойсея:

2. “Повели синам Ізраїля, щоб видалили геть із табору кожного прокаженого і кожного течивого, і кожного, хто став нечистий від мерця.

3. Так чоловіка, як і жінку видалите геть із табору, щоб не оскверняли табір, серед якого я витаю.”

4. Так і зробили сини Ізраїля і видалили їх геть із табору. Як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїля.

5. Господь промовив до Мойсея:

6. “Скажи синам Ізраїля: коли який-небудь чоловік або жінка вчинить якийсь гріх на шкоду ближньому, спроневірившися Господеві, і відчуватиме провину,

7. то нехай визнає свій гріх, що ним згрішив, і відшкодує повнотою та ще й наддасть п'ятину тому, кого пошкодив.

8. А коли в того нема ніякого родича, щоб повернути йому шкоду, то відшкодування буде Господеві, для священика, опріч покутного барана, що ним за винного відправиться покута.

9. Усяка жертва возношення, з усяких святих речей синів Ізраїля, що принесуть священикові, йому належатиме.

10. Святі речі належатимуть тому, хто їх приносить; що ж хтось дає священикові, його буде.”

11. Господь промовив до Мойсея:

12. “Скажи синам Ізраїля і повідай їм: Коли чиясь жінка зійде на манівці й спроневіриться йому,

13. і хтось інший зляжеться з нею так, що чоловік про те не знає, бо вона осквернилась потайки і нема свідків проти неї, саму ж її не впіймано на вчинку,

14. і як охопить його дух ревнощів і заходиться він ревнувати свою жінку, чи то справді осквернилась вона, а чи ні,

15. то той чоловік приведе свою жінку до священика й принесе ради неї дар, десятину ефи ячмінної муки; він не литиме олії на неї і не кластиме до неї ладану, бо це офіра за ревнощі, офіра на спомин, що нагадує провину.

16. Нехай священик звелить їй приступити і поставить її перед Господом.

17. Потім візьме святої води у глиняну посудину, візьме й пороху, що на долівці у храмині, та й вкине його у воду.

18. Отже поставить жінку перед Господом і, відкривши їй голову, покладе їй на руки поминальну офіру, тобто офіру за ревнування; а сам триматиме в руці гірку воду, що наводить прокляття.

19. І заклинатиме жінку священик і казатиме їй: Якщо не лежав ніхто з тобою, і якщо ти, бувши за твоїм чоловіком, не зійшла на манівці нечистотою, то будь непошкоджена від цієї гіркої води, що наводить прокляття.

20. Якщо ж ти, бувши за твоїм чоловіком, зійшла на манівці й осквернила себе, і лежав хтось із тобою, окрім твого чоловіка,

21. то тут заклене священик жінку клятьбою прокляття і скаже до неї: Нехай Господь видасть тебе на прокляття й злорічення серед твого народу і допустить, щоб зів'яло твоє лоно і опух живіт твій.

22. Нехай оця вода, що стягає прокляття, увійде в твою утробу, щоб твій живіт опух і щоб лоно твоє зів'яло. – А жінка відповість: Амінь, амінь.

23. І запише священик ті прокляття на аркуші та й змиє їх гіркою водою,

24. і подасть жінці напитися гіркої води, що наводить прокляття, щоб вона ввійшла в неї для гіркости.

25. Потім священик візьме з руки жінки офіру за ревнування і поколихає нею перед Господом, і принесе її до жертовника,

26. і візьме жменю з офіри як кадило та й пустить димом на жертовнику, а потім дасть жінці напитися води.

27. А як дасть їй води напитись, то, коли вона осквернила себе і спроневірилася своєму чоловікові, то станеться, що вода прокляття увійде в неї у всій своїй гіркоті, і опухне живіт у неї, і зів'яне лоно в неї, і стане вона проклята серед своїх людей.

28. А коли жінка не осквернила себе, коли вона чиста, то не зазнає ніякої шкоди і матиме потомство.

29. Це закон про ревнування: чи то коли жінка, бувши за чоловіком, зійде на манівці й осквернить себе,

30. чи то коли чоловіка охопить дух ревнощів, і він заходиться ревнувати свою жінку; він поставить її перед Господом, а священик виконає над нею увесь закон цей.

31. Так проститься чоловікові його провина, а жінка понесе кару за гріх свій.”