Проповідник Chapter 4

1. І знов побачив я всі утиски, що кояться під сонцем: пригноблені в сльозах, а утішителя немає; від рук гнобителів – насильство, а втішника немає.

2. І проголосив я мертвих, що вже вмерли, щасливішими від живих, які ще живуть,

3. а ще ліпшим від одних і других того, який ще не жив, тож не бачив лихих діл, що діються під сонцем.

4. Помітив я також, що всякий труд, що всяка в ділах спритність -то тільки обопільна заздрість: це теж лиш марнота й гонитва за вітром.

5. Дурний складає руки і їсть власне тіло.

6. Ліпша повна жменя спокою, аніж дві пригорщі повні труду та гонитви за вітром.

7. Бачив я ще й іншу марноту під сонцем.

8. Людина собі самотня, нікого другого не має; ні сина в неї, ані брата, а праці її нема краю, очі її не насичуються багатством. Для кого я працюю та позбавляю себе щастя? Це теж лиш марнота й лихий клопіт.

9. Двом ліпше, ніж одному, вони бо мають ліпшу користь із своєї праці.

10. Бо як упадуть, один одного підніме. Горе ж одному, як упаде, і нема нікого, щоб його підвести.

11. Так само, як лежать удвох – їм тепло; одному ж як загрітись?

12. Наскочить на одного хтось, удвох проти нього стануть; троїста нитка не так хутко рветься.

13. Ліпший юнак убогий та розумний, ніж цар старий та дурний, що вже не годен слухати поради;

14. він бо із тюрми виходить царювати, дарма що в його царстві народивсь убогим.

15. Бачив я всіх живих, що під сонцем ходять, як вони коло юнака, коло другого, товпляться, що мав на його місце стати.

16. Безліч було народу, усіх тих, котрим він перед вів; та ті, що прийдуть потім, не будуть ним раді. Це теж марнота й гонитва за вітром.

17. Вважай на свої ноги, як ідеш у дім Божий. Приступай слухняно: це ліпше, ніж коли дурні приносять жертви; вони бо не знають, що вони зло чинять.