Осія Chapter 2

1. «Та все ж таки синів Ізраїлевих буде числом стільки, як піску морського, що його не можна ні зміряти, ані злічити. І замість до них казати: Ви – не народ мій, – до них казатимуть: Діти Бога живого.

2. Сини Юди й сини Ізраїля зберуться докупи і настановлять над собою одного головою, і вийдуть з краю, великий бо буде день Єзреела.

3. Скажіть вашим братам: Народ мій, – а вашим сестрам: Помилувана.

4. Оскаржте вашу матір, оскаржте, бо вона мені не жінка, і я не чоловік їй. Нехай вона усуне з лиця у себе блуд свій, і свої перелюбства з-поміж грудей у себе,

5. а то я роздягну її догола, зроблю її такою як була в день, коли народилась, зроблю її, немов пустиню, зроблю її, неначе суху землю, я спрагою її заморю.

6. Дітей її не буду милувати, бо то блудницькі діти,

7. бо мати їх блудувала. Та, що їх зачала, соромом себе покрила, бо говорила: Піду я за коханцями моїми, що мені дають хліб і воду, вовну й льон, олію й напої.

8. Ось чому я її дорогу глодами загороджу й вимурую мур проти неї, так що вона своїх стежок не знайде.

9. Вона гонитиметься за коханцями своїми, але не дожене їх, шукатиме, та не знайде їх. І тоді скаже: Піду, повернусь до мого першого чоловіка, бо тоді мені ліпше було, ніж нині.

10. Вона не визнала, що то я давав їй хліб, молоде вино й свіжу олію, що я обсипав її золотом та сріблом, з яких вона собі ваалів наробила.

11. Тому я заберу назад у свій час хліб мій, і моє молоде вино в свою пору; я вирву геть вовну й льон мій, якими вона свою голизну прикривала.

12. Тепер відкрию її сором перед очима в її коханців, і ніхто її не врятує з руки моєї.

13. Край покладу я всім її утіхам, її святам, її новомісяччям, її суботам – усім її врочистостям.

14. Я спустошу виноградні лози й смоківниці в неї, що про них вона казала: Це мої подарунки, що мені були дали мої коханці. Я оберну їх на ліс; звір польовий буде їх жерти.

15. Я її покараю за дні ваалів, коли вона їм кадила та, оздобившися кульчиками й намистами, за коханцями ходила. Мене ж – вона забула! – слово Господнє.

16. Ось чому я її заманю і заведу її у пустиню, і буду їй до серця промовляти.

17. Я дам їй виноградники ізвідти й Ахор-долину, як надії двері. І вона відповість там так, як за днів своєї молодости та як вона виходила з Єгипетського краю.

18. І станеться: того часу, – слово Господнє, – вона буде звати мене: Мій чоловіче! – вона не буде більше мене звати: Мій Ваале!

19. Я викину із уст у неї імена ваалів, їхні ймення не будуть згадуватись більше.

20. І я вчиню для них умову з диким звірем, з птаством небесним і з тим, що по землі плазує. Лук, меч, війну – я з землі знищу і дам лежати їм безпечно.

21. Я заручу тебе собі навіки, я заручу тебе собі в справедливості й у праві, в ласкавості й у любові.

22. Я заручу тебе собі в вірності, й ти Господа спізнаєш.

23. Того часу я відповім, – слово Господнє, – небу, а воно відповість землі.

24. Земля відповість збіжжю, мустові й олії; вони ж відкажуть Єзреелові.

25. Я його засію для мене у краю, помилую я Непомилувану і скажу Не-Мій-Народові: Ти – народ мій, а він скаже: Ти – Бог мій.»