Авакум Chapter 2

1. Я стану на моїй сторожі, стоятиму на моїй башті і виглядатиму, щоб подивитись, що він мені скаже й що мені відповісти з приводу моєї скарги.

2. І відповів мені Господь і мовив: «Запиши видіння і вирізьби його виразно на таблицях, щоб у бігу можна було прочитати.

3. Бо це видіння – на означений час. Воно віщує про кінець, і не обмане; та хоч би й забарилось, ти його жди: воно бо збудеться напевно, не спізниться.»

4. Ось воно бундючне, воно нещире – його серце; а праведний з віри своєї буде жити.

5. Яке ж воно зрадливе, те багатство! Втрачає голову й спокою не має чоловік, що роззявляє, немов пекло, свою пельку, що немов смерть, завжди ненаситний, що загортає до себе всі народи, всі племена загарбує собі.

6. Хіба вони не складуть усі про нього приповідку, глумливу загадку проти нього, і не скажуть: «Горе тому, хто накопичує те, що йому не належить, і хто себе обтяжує заставами?»

7. Хіба не встануть притьмом твої позикодавці, не збудяться, не будуть торгати тебе? Ти станеш їх здобиччю!

8. Тому, що ти народів безліч грабував, усі, що зосталися з народів, тебе ограбують: за людську кров пролиту, за насильства над краєм, над містом та всіма тими, що живуть у ньому.

9. Горе тому, хто лихі здирства чинить для свого дому, щоб на висоті гніздо для себе звити, щоб забезпечити себе від кігтів лиха.

10. Ти вигадав ганьбу твоєму домові; вигублювавши багато народів, накликав гріх на свою душу.

11. Бож і каміння зо стін буде кричати, сволоки з риштування будуть їм відповідати.

12. Горе тому, хто будує місто в крові, хто засновує город на злочині!

13. Хіба ж то не від Господа сил, що народи для вогню працюють, що люди трудяться надармо?

14. Бо земля сповниться знанням Господньої величі, як води вкривають море.

15. Горе тому, хто своїх сусідів напуває, хто наливає їм отрути, доки не уп'ються, щоб голизну їхню оглядати!

16. Стидом наситився ти замість слави! Пий же й ти та покажи твій сором! Повернеться до тебе кубок Господньої правиці, ганьба впаде на твою славу!

17. Насильства бо, яких зазнав Ливан, тебе окриють, і знищення тварин тебе злякає – за людську кров пролиту, насильства над землею, над містом і всіма тими, що живуть у ньому.

18. Яка користь із кумира, що його вирізьбив майстер, з вилитої подоби, з брехливого вчителя? Щоб майстер, що його виробляє, покладавсь на нього та виробляв німих кумирів?

19. Горе тому, хто промовляє до дерева: «Прокинься!» «Вставай!» – до каменя німого. Чи ж він може навчитися? Таж він оббитий золотом і сріблом, і духу ніякого в собі не має.

20. А Господь у храмі святому своєму, – мовчи перед ним, уся земле!