Псалми Chapter 139

1. хору. Псалом. Давида.

2. Знаєш мене, коли сиджу і встаю я. Думки мої здаля розумієш.

3. Чи ходжу я, чи спочиваю, ти добре бачиш; тобі відомі всі мої дороги.

4. Бо ще нема й слова на язиці у мене, а ти, Господи, вже все знаєш.

5. Ти ззаду й спереду мене оточуєш, кладеш на мене твою руку.

6. Що за предивне знання! Для мене занадто високе, недосяжне воно!

7. Куди мені піти від духу твого? Куди мені втекти від обличчя твого?

8. Зійшов би я на небо – ти там єси, ліг би я у Шеолі – і там ти.

9. Взяв би крила зірниці, осівся б на край моря, –

10. і там рука твоя мене б водила, і твоя десниця мене б тримала.

11. Сказав би я: «Принаймні тьма нехай мене покриє, і світло, неначе ніч, мене сповиє», –

12. та навіть темрява для тебе не занадто темна; і ніч, немов день, світить. Так темрява, як і світло!

13. Ти створив моє нутро, ти мене виткав в утробі матері моєї.

14. Хвалю тебе, що сотворив мене так дивно; діла твої предивні, ти душу мою знаєш вельми добре.

15. Кості мої не були сховані від тебе, коли постав я таємничо, коли мене творено в землі глибоко.

16. Очі твої бачили мої вчинки, усі вони записані у твоїй книзі; і дні, що ти мені призначив, коли ані одного із них іще не було.

17. Як мені тяжко думки твої збагнути, Боже! Яка їх сила!

18. Я полічив би їх, та їх від піску більше; якби й скінчив, я був би ще з тобою.

19. Якби ж то ти, Боже, знищив нечестивця, і відступили геть від мене кровожерні,

20. що обговорюють тебе підступно й лукаво повстають на тебе!

21. Хіба я, Господи, не ненавиджу тих, що тебе ненавидять? Хіба я не гидую тими, що повстають на тебе?

22. Я їх страшною ненавистю ненавиджу, вони моїми ворогами стали.

23. Вивідай мене, о Боже, і спізнай моє серце випробуй мене й спізнай мої задуми!

24. І подивись, чи є в мені якась лиха дорога, і веди мене дорогою давньою.