Пісня над піснями Chapter 4

1. Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!

2. Твої зубки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близнята, і між ними немає неплідної…

3. Твої губки немов кармазинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня твоя за серпанком твоїм!

4. Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!

5. Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями…

6. Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану…

7. Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і плями нема на тобі!

8. Зо мною з Лівану, моя наречена, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.

9. Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком своїм, разочком одненьким намиста свого!…

10. Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!…

11. Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!

12. Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело запечатане…

13. Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,

14. нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,

15. ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!…

16. Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!…