від Матвія Chapter 22

1. А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:

2. Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.

3. І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.

4. Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!

5. Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.

6. А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.

7. І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.

8. Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.

9. Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.

10. І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.

11. Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,

12. та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.

13. Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів…

14. Бо багато покликаних, та вибраних мало.

15. Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.

16. І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.

17. Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?

18. А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?

19. Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.

20. А Він каже до них: Чий це образ і напис?

21. Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.

22. А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.

23. Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,

24. та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.

25. Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.

26. Так само і другий, і третій, аж до сьомого.

27. А по всіх вмерла й жінка.

28. Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.

29. Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.

30. Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.

31. А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:

32. Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.

33. А народ, чувши це, дивувався науці Його.

34. Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

35. І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:

36. Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?

37. Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

38. Це найбільша й найперша заповідь.

39. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

40. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

41. Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,

42. і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.

43. Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:

44. Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.

45. Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?

46. І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова… І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.